Харківський проектно-вишукувальний інститут об’єктів транспорту, нині акціонерне товариство АТ “Харгіпротранс”, заснований в травні 1931 року в Харкові, в той час столиці Радянської України. На базі проектних груп Північно-Донецького округу залізниць було організовано Харківське відділення “Гіпротранса” НКПС, на яке було покладено виконання проектно-вишукувальних робіт за всіма видами будівництва нових залізниць і реконструкції діючих. Його фахівці проводили дослідження не тільки в Україні, а й на Крайній Півночі, Уралі, Сході, Поволжі, в західних районах Радянського Союзу, займалися посиленням пропускної здатності Омської, Томської, Східно-Сибірської і Забайкальської залізниць.
У процесі становлення інститут зазнав ряд організаційних і структурних перетворень. Змінювалися його назви – Госпроекттранс, Проектпуть, Хартранспроект. До 1936 року, коли керівництво проектуванням транспортних об’єктів було зосереджено в Союзтранспроект НКПС, він перетворився у велику проектно-вишукувальних організаціях з чисельністю до 800 чоловік. У роки Великої Вітчизняної війни вся діяльність інституту була спрямована на забезпечення потреб фронту. Значна частина співробітників зі зброєю в руках захищала Батьківщину, в складі фронтових бригад брала участь у відновленні зруйнованих транспортних комунікацій. Основний склад інституту в важких умовах воєнного часу в складі польових експедицій виконував вишукування, проектування, брав безпосередню участь в будівництві ряду найважливіших транспортних об’єктів оборонного значення. За зразкове виконання завдань в роки війни 188 співробітників удостоєні бойових нагород. З березня 1951 року Хартранспроект перетворений в Харківський державний проектно-вишукувальний інститут “Харгіпротранс”. У 1954 році його включили до складу Главтранспроекта Міністерства транспортного будівництва СРСР.
Основні розробки тих років – залізничні магістралі Москва-Донбас, Коноша – Котлас – Кожва, Сосва – Алапаевск, Усолье – Фосфорітная, Пінюг – Сиктивкар, Казань – Бу-гульма, Тула – Сухінічі; другі колії Саратов – Ртищево, Балашов – Валуйки, Основа – Льгов; реконструкція ділянок Кіров – Котлас, Пенза – Кузнецьк, Таловая – Балашов, Курськ – Прохорівка; розвиток великих залізничних вузлів – Харків, Мінськ, Ташкент, Пенза, Горький, Барановичі, Намисто.
За більш ніж 70-річну діяльність за проектами інституту побудовано 3900 км нових залізниць. Найбільш значущі залізничні лінії: Звєрєво – Червонодонецької, Занки – Коробочкине, Мерефа – Зміїв, Буди – Шпаківка, Очеретине – Горлівка, Гірська – Усть Донецька, Армязь – Сайгат-ка, Власюк – Балаково, Курдюм – Липовський і дру-Гії. Споруджено понад 4100 км других колій, серед них такі напрямки та ділянки, як Канаш – Агриз – Красноуфимск – Дружініно, Ворожба – Люботин, Люботн – Бурти – Користівка, Лозова – Ромодан – Дарниця, Сараевка – Лебеді – Старий Оскол, Сара-тов – Сінна, Основа – Золочів, Жарик – Моїнти, Основа – Куп’янськ, Єршов – Урбах – Красний Кут, Астрахань – Верхній Баскунчак, Тбілісі – Самтре-діа. На тягу тепловоза переведено понад 10тис. км окремих напрямків мережі. Електрифіковано понад 2500км ліній, зокрема, ділянки Курськ – Харків – Лозова, Основа – Дебальцеве, Куп’янськ – Валуйки – Поверни, Россош – Відважна, Мерефа – Власівка – Красноград, Куп’янськ – Славяногорская, Вільнюс – Каунас, Трофимовский – Татіщево, Ку-вандик – Оренбург, Трусова – Аксарайськая. Здійс-ствлено розвиток діючих і побудовані нові вузли, сортувальні, вантажні та пасажирські стан-ції, в тому числі, в Харкові, Полтаві, Куп’янську, Кременчуці, Лозовій, Саратові, Волгограді, Астра-хани, Тайшеті.
Тільки за останні 30 років запроектовано і по-будувати близько 500 середніх мостів і шляхопроводів, понад 5000 малих штучних споруд, пішохідних мостів і тунелів, 12 тис.км ліній зв’язку. Понад 8000км залізниць обладнано диспетчерською централізацією і автоматичним блокуванням з електричною централізацією понад 9000 стрілок. Особливо значний внесок внесли проектувальники в розвиток Південної, Південно-Східної, Приволзької, Казахської, Московської залізниць, в здійснення завдань соціально-економічного розвитку міста Харкова та Харківської області.
Починаючи з 70-х років багато фахівців брали участь в розробці проектів реконструкції та розвитку залізничної мережі Республіки Куба, в обстеженні локомотивного і вагонного господарства залізниці Гавана – Сантьяго-де-Куба, в реконструкції пасажирського вагонного депо Луяно (Гавана), вантажного вагонного депо Комагуей , в проектуванні і реконструкції залізничних вузлів і станцій, в розробці схеми реконструкції та розвитку пасажирської залізничної мережі м Гавани, в організації залізничного зв’язку магістралі на ділянці Гавана – Санта Клара, здійснювали авторський нагляд за будівництвом штучних споруд (мостів і шляхопроводів) на залізничній мережі Куби. Здійснюючи дружню допомогу, наші фахівці працювали в Монголії на будівництві транспортних об’єктів, надавали технічну допомогу в підготовці національних кадрів, багато хто з них були відзначені урядовими нагородами Монголії. Фахівці інституту неодноразово брали участь в дослідженнях, передпроектних роботах і проектуванні нових залізничних ліній в Ірані, Іраку, Сирії, Алжирі, а саме: в Ірані Мешхед – Сарах – 150км; в Сирії Холмс – Алепо – 200км, Дамаск – Дара – 120км; в Алжирі Бу-Медфа-Ай Нуссера – 400км. За Іраку в 2001-2002годах розроблена тендерна документація на проектування і будівництво нових залізничних ліній в Південному напрямку Багдад (Му-Саєб) – Самава протяжністю 240км і в Північному Багдад – Кіркук протяжністю 250км.
Починаючи з 2002 року, інститут бере безпосередню участь в розробці робочої документації по організації руху пасажирських поїздів зі швидкістю 140км / год з модернізацією об’єктів транспортної інфраструктури, техніко-економічних обґрунтувань організації швидкісного руху пасажирських поїздів зі швидкістю 200км / год на основні напрями мережі залізниць України і надшвидкісний магістралі Київ – Харків зі швидкістю руху пасажирських поїздів 250км / год, розробляє Державну цільову програму організації на залізничній мережі України швидкісного руху пасажирських поїздів на найближчу перспективу до 2020года.
